Римська імперія

Матеріал з Гуляйполе
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Римська імперія
Imperium Romanum

27 г. до н. е. — 476/1453



Roman Empire Trajan 117AD.png
Столиця Рим
Мова(и) Латинська мова, Давньогрецька мова
Населення 88 000 000 осіб
Форма правління автократія

Римська імперія (Imperium Romanum, Βασιλεία Ῥωμαίων) — римська держава, яка охоплювала території Європи, Азії і Африки, і відрізнялася від Римської республіки автократичною формою правління[1].

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Римська імперія була найбільшою державою стародавнього світу і античності. Вона охоплювало все узбережжя Середземномор'я, і навіть поширювалося на Британію і Крим.

Столицею Римської імперії було місто Рим.

Правив Римською імперією імператор.

Релігіями Римської імперії було язичництво, юдаїзм, християнство, різні східні культи.

Найбільшими містами імперії, крім столиці, були Карфаген, Мілан, Генуя, Антіохія, Олександрія, Константинополь, Неаполь та ін.

Переважало рабовласницьке господарство, Будівництво (доріг і споруд), торгівля (особливо предметами розкоші).

Історія[ред. | ред. код]

Римська імперія почалася з епохи правління першого імператора Октавіана Августа, тобто з 27 р. До н. е.

Наступним імператором став Тиберій (14 — 37), при якому характер імператорської влади стає деспотичним. Під час правління Калігули (37 — 41) характер влади почав впадати в безумство і самодурство. Тільки смерть від меча зупинила намір Калігули поставити свою статую в Єрусалимському Храмі, для поклоніння разом з Яхве.

Правління Клавдія (41 — 54), запам'яталося стратами і пригодами його дружини Мессаліни.

Правління імператора Нерона (54 — 68) було одним з найстрашніших в історії Риму. Воно супроводжувалося численними вбивствами невинних людей (у тому числі були вбиті мати і дружина Нерона) і виступами Нерона в театрах.

За правління династія Флавіїв (69 — 96 рр.), в імперії спостерігалися стабілізація, наведення порядку в державному господарстві.

Потім в імперії правили «п'ять хороших імператорів» (96-180 рр.) — Нерва (96 — 98), Траян (98 — 117), Адріан (117-138), Антонін Пій (138-161), Марк Аврелій (161-180). Час їх правління був розквітом Римської імперії і періодом її найбільшого розширення.

Потім правила династія Северів (193-235).

Поступово в імперії наростала економічна, політична і військова криза: часті перевороти і громадянські війни, вторгнення варварів, господарський занепад.

Проголошений британськими легіонами в 312 році імператор Костянтин I зробив християнство дозволеною релігією.

У 476 році імперія впала під натиском варварів.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]