Суспільство
Суспільство (соціум) — прояв рівня організації, властивого популяціям людей, які що-небудь поділяють, мають спільне: це може бути місцеперебування (населений пункт, регіон, країна), родова або культурна спадщина (плем'я, етнос, нація), релігійна або класова приналежність, ієрархія підпорядкування, культурний код спілкування, плани на майбутнє.
Історичним прикладом гранично розвиненого, найбільш цілісного суспільства представляється феномен держав-націй. У XX столітті все людство об'єднано технологіями транспорту і зв'язку, політичними відносинами: з'являється єдине глобальне суспільство.
Суспільством також може називатися популяція громадських тварин, що мають властивості організації, що розглядаються за аналогією з людським.
Людське суспільство називається також спільнотою або соціумом, від останнього походить назва науки про суспільства: соціології.
Розвиток поняття[ред. | ред. код]
В історії філософії, соціологічної та правової думки встановилося розуміння суспільства як сукупності людей, об'єднаних в єдине ціле з об'єктивних або суб'єктивних причин. Геракліт вважав суспільство одним із проявів загального розуму (Логос), Демокріт — штучним продуктом природно необхідного розвитку. Сократ і Платон прагнули відшукати основу суспільства в думці про нього, його ідеї. Аристотель виводив поняття суспільства по необхідності спілкування вільних і рівноправних людей. Існували трактування суспільства як з'єднання багатьох людей, об'єднаних спільністю потреб, інтересів, схожістю в питаннях права, як вважав Цицерон. Такі мислителі, як то Нікколо Макіавеллі, Томас Гоббс бачили в суспільстві засіб соціального контролю над сутністю індивіда і його приборкання. У період буржуазних революцій у Західній Європі сильні позиції набули різних варіантів договірної теорії суспільства, основними прихильниками яких були Гуго Гроцій і Дені Дідро. На противагу суспільному договору Георг Гегель запропонував як фактор, що формує суспільство, багатосторонню взаємну залежність індивідів у спільному, перш за все економічному житті. У другій половині XIX століття а виникла матеріалістична теорія суспільства, теоретиками якої були Карл Маркс, Фрідріх Енгельс, Володимир Ленін і Георгій Плеханов. Вона оскаржує те, що ключове значення для суспільства має індивід. Поняття суспільства в матеріалістичному розумінні включає всю сукупність суспільних явищ і інститутів, обумовлених необхідністю взаємодії людей, їх різноманітними зв'язками і відносинами. Суспільства на певному щаблі розвитку є суспільно-економічна формація, що має внутрішню структуру і змінюється згідно об'єктивних законів.
В останній третині ХХ століття а отримали визнання концепції, в яких найважливішим фактором встановлення різноманітних зв'язків між індивідами і перетворень в суспільстві вважається науково-технічний прогрес і викликані ним соціально-економічні результати. Особливо виділяються теорії індустріального суспільства, де основним джерелом складного комплексу суспільних взаємозв'язків між людьми виступає індустріалізація, прогрес науки і технологій, зокрема, створення світової системи комунікації і виникнення глобального суспільства. Розширеними соціально-економічними версіями індустріального суспільства є теорія добробуту. Логічним продовженням теорії індустріального суспільства є теорії постіндустріального суспільства та інформаційного суспільства. Існують також концепції відкритих і закритих суспільств.