Свобода слова

Матеріал з Гуляйполе
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Свобода слова – право будь-якого громадянина демократичної, цивілізованої країни мати і не боячись висловлювати свою думку, навіть якщо вона відрізняється від офіційної. Істинні правила лібералізму — ідеології індивідуальності і самовираження. Будь-яку мерзоту і суку, що заважають і перешкоджають самовираженню окремого взятого індивіда і загрожують фізичною розправою, спалити в печах. Це святе в плюралізмі думок.

Критичні висловлювання[ред. | ред. код]

Стаття 10 Європейської Конвенції Про захист прав людини і основних свобод говорить, що повинна бути надана свобода критичних висловлювань в тому числі і тих, істинність яких неможливо перевірити на практиці. Тобто можна висловлюватися в тому числі і негативно (критично).

Свобода слова та інформаційне сміття[ред. | ред. код]

Деякі помилково вважають, що «свобода слова» дає право генерувати і вивалювати в медіа-простір абсолютно будь-яке інформаційне сміття засмічуючи все навколо. Це не так. У всього є своя межа. Спам залишається спамом навіть при свободі слова. Всяке інформаційне сміття (безглуздий або фактично безглуздий текст) не допустиме навіть при свободі слова. Свобода слова це свобода при оголошенні своєї думки, бачення ситуації з тієї чи іншої точки зору. Однак будь-яка несанкціонована реклама та інформаційне сміття неприпустимі. Тому всякі пошукові системи, соц. мережі та інші агрегатори контенту завжди блокують всякі дорвеї так як сміття нікому не потрібне, в тому числі і інформаційне.

Свобода слова і відверта брехня[ред. | ред. код]

Також деякі вважають, що при «свободі слова» можна нескінченно лити абсолютно будь-яку жахливу брехню/неправду. Частково брехня допустима в рамках похибки, але її все одно ніхто ніколи не любив, тому до відвертої брехні всі нормальні люди ставляться негативно навіть при свободі слова. До речі, саме тому рашинську пропаганду вигнали з ЄС, саме за жахливу брехню. Одна справа висвітлювати явища зі своєї точки зору, і зовсім інша справа це кліпати фейки і робити брехливі вкидання на постійній основі. Хоча звичайно тут все залежить від майданчика. Якщо це бульварна «жовта преса» то всім похуй на тамтешню брехню, а якщо це центральне телебачення, то тут інші критерії і потрібно говорити правду хоча б частково. В інтернеті також, є видання, які намагаються писати тільки правду, а є які пишуть брехню. Це вже залежить від кожного конкретного видавця.

Тут найголовніше це не вводити людей в оману. Якщо видання спочатку позиціонується як «жовта преса» то воно нікого не обманює, коли пише повну маячню. Люди, які читають це, попереджені про те, що одержувана ними з цього видання інформація не має нічого спільного з реальністю. Інша справа це коли видання позиціонує себе як правдиве і викидає моторошні фейки. До телебачення люди звикли ставитися саме як до правдивого видання.