Демократія

Матеріал з Гуляйполе
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Демократія – влада народу; політичний режим, в основі якого лежить метод колективного прийняття рішень з рівним впливом учасників на результат процесу або на його суттєві стадії.

Метод колективного прийняття рішень придатний до будь-яких громадських структур, на сьогоднішній день його найважливішим додатком є держава, так як вона володіє великою владою. У цьому випадку визначення демократії зазвичай звужують до однієї з таких ознак:

  1. Призначення лідерів керованими ними людьми відбувається шляхом чесних і змагальних виборів.
  2. Народ є єдинолегітимним джерелом влади.
  3. Суспільство здійснює самоврядування заради спільного блага та задоволення спільних інтересів.

Народне правління вимагає забезпечення ряду прав для кожного члена суспільства. З демократією пов'язаний ряд цінностей: законність, політична і соціальна рівність, свобода, право на самовизначення, права людини та ін.

Противники демократії[ред. | ред. код]

Деякі пацієнти вкрай скептично ставляться до демократії та її цінностей. Вони впевнені, що це все байки для дурників, нібито демократії не існує і все вирішує обмежене коло осіб. Однак навіть такі скептики демократії погодяться, що в політиці найбільшу вагу має народ. Якщо в політиці народ не грав би суттєвої ролі, то авторитарні і тоталітарні режими не загострювали б увагу на цензурі і не витрачали б стільки сил на роботу зі ЗМІ для зомбування народу. Адже саме тоталітарні режими кидають всі сили на формування «правильної» думки у населення. Адже ось як цікаво виходить. Ці самі скептики демократії, прихильники тоталітаризму, найбільше печуться про те, щоб народ думав «правильно» і не дозволяв собі вільнодумства. Тобто ці диктатори і їх оточення (діюча партія) прекрасно розуміють, що реальну владу в країні представляє все ж народ, але вони забирають у народу право вирішувати самим, ніби гвалтуючи його. Таким чином, як не крути, а навіть найголовніші противники демократії (диктатори, прихильники тоталітаризму) прекрасно розуміють, що влада дійсно за народом. Тобто проблема невизнання деякими демократії криється не в тому, що хтось в неї не вірить (не розуміє, що влада у народу), а в тому, що хтось не довіряє народу і вважає себе найрозумнішим (розумнішим за народ), тому і узурпує всю владу. Тут на обличчя психічні хвороби таких пацієнтів. Якщо якісь індивіди не довіряють більшості, бояться людей і соціуму, значить у них якісь фобії і страхи, а це вже справа психіатрів. Виходить, що всі противники демократії це потенційні пацієнти психіатрів. Тоді не дивно чому всі диктатори світу були божевільними, що не раз було доведено. Вони ж реально хворі. Всіх у всьому підозрюють, а людей вбивають як маніяки. Той ж покидьок Сталін довів власну дружину до повішення, а Гітлер верещав як сучка і довів свою племінницю до самогубства. Це ж реальні маніяки. Ось до чого призводить тоталітаризм, до того, що до влади приходять маніяки і починається пиздець. У демократії таке виключено так як немає абсолютної влади в однієї людини і вся система побудована на противагах.

У 21-му столітті всі цивілізовані країни дотримуються принципів демократії. Більшість країн третього світу тільки симулюють демократію. Як показує практика, завжди знаходяться деякі країни, які не терплять демократію.