Капіталізм

Матеріал з Гуляйполе
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Капіталізм як він є, пані та панове

Капіталізм (політкор. демократичний капіталізм) – сучасна західна модель політекономіки, офіційно нотаріально завірена прийнята в усьому світі. Маскується під тегом «демократія», проте насправді, на жаль, нічого спільного з демократією в класичному розумінні не має.

Опис[ред. | ред. код]

По великому рахунку, демократії в історії ніколи не існувало і в принципі існувати не може. хтось може посперечатися, поставивши в приклад демократію в Стародавній Греції, в Новгородській республіці або в сучасній Швейцарії. Однак в останній час від часу спливають різного роду корупційні скандали, а що стосується афінської демократії або демократії часів Великого Новгорода, то ніякої демократії не було навіть там, у всякому разі, прямої (безпосередньої) демократії, при якій основні рішення ініціюються, приймаються і виконуються безпосередньо громадянами. У західному світі, в тому числі і в Росії, прийнята так звана представницька демократія, при якій основним джерелом влади визнається народ, але управління державою делегується різним представницьким органам, члени яких обираються громадянами за допомогою виборів. Насправді і в тому і в іншому випадку владу беруть в свої руки найбільш хитродупі представники людського народу і керують менш хитродупими. Президент окремо взятої держави в даному випадку є кимось на зразок топ-менеджера, тобто він начебто і управляє, проте ніяких серйозних рішень не приймає, всі рішення ініціюються безпосередньо політичними елітами країни, капіталістами – людьми, в руках яких зосереджені певні грошові активи, які є провідною цінністю в капіталістичному суспільстві. Ці люди (люди?) діють виключно в своїх інтересах, а інтереси простих людей їх абсолютно не турбують. Капіталісти, навпаки, зацікавлені в тому, щоб обдурювати цих людей і якомога міцніше тримати їх у вузді, щоб вони не починали замислюватися над різного роду розумними питаннями. Для обдурювання населення в промислових масштабах традиційно використовується ряд безвідмовних інструментів, таких, зокрема, як релігія, мораль і патріотизм.

Капіталізм vs. комунізм[ред. | ред. код]

Основна стаття: Капіталізм vs. комунізм

Вічні суперечки про те за якої економічної моделі жити краще. Майже в усі часи капіталізм вигравав.

Капіталістичні міфи і легенди[ред. | ред. код]

Міф #1. Працюючи якийсь час на дядька, з часом ти відкриєш свою справу і прийде комунізм заживеш як король.

Міф про те, що кожен може стати приватним підприємцем дуже вигідний капіталістам, адже він дозволяє їм експлуатувати людей, істотно знижуючи градус їх невдоволення, дозволяє створити для них чергову красиву казку, на зразок біблійного раю, в кінці якої, після тяжкої і тривалої праці, вони, нарешті, будуть винагороджені сповна за всі свої земні муки. Для капіталіста представляється дуже зручним, що експлуатований ним робітник тішить себе ілюзіями, що коли-небудь він теж стане таким же багатим і щасливим, як і сам капіталіст. На жаль, в більшості випадків такого не відбувається. Одна справа – створити свій бізнес, але зовсім інша – утримати його на плаву і розвинути до певного рівня стабільності, що, зрозуміло, вдається досить небагатьом, а вже на серйозні гроші тим більше виходять одиниці.

Кумедно, але гасло «Не працюй на дядька» практично ніким не оскаржується. При цьому 90% людей у світі займаються продуктивною працею, тобто виробляють матеріальні блага, в той час як 7% людей мають власність і робітників, які на них працюють. І подобається нам чи ні, але не може бути такого, щоб всі були капіталістами і зовсім не було робітників або щоб меншість була робітниками, а більшість капіталістами. Суспільство не може існувати без робітників, завжди повинні бути люди, які виробляють матеріальні і нематеріальні блага. Неможливо їздити дорогими курортами, влаштовувати пишні банкети і купувати власні літаки, якщо в цей час немає того, хто на тебе працює. Завжди будуть той, хто експлуатує і той, кого експлуатують.