Трижекляті Японські Акупанти
ВИ ЗА ВСЕ ЗАПЛАТИТЕ!!!!!!!! Корейці японцям.
Ви трошечки там прифігіли. Японські акупанти корейцям.
Вот відітє как японци насілєніє унігнєталі, а ми нєт і нікокова галадамора нє било!!!!!!!!!! Москалі про трижеклятих японських акупантів і про свої злочини.
УВАГА! Тут буде багато нецензурної лексики.
Трижекляті Японські Акупанти - це термін для опису Японської Імператорської Армії яка вела активні бої із США. Народився після священної війни священого контрнаступу за 2-3 тижні з високоповажними партнерами на Тихому Океані. Активно почав форситись в 70-х роках китайцями із материка задля того щоб вибити із японців ще трохи бабла на відновлення економіки після прогресивних дій Мяо, однак після Площі Тяньаньмень певних подій цей термін почав форситись із геометричною прогресією, а особливо в китайському кінематографі де відважні китайські солдати відбивають мільярди орд японців і перемагають їх. Також між Китаєм та Японією
існує конфлікт за острови Сенкаку, де обидві сторони роблять бурлєніє говєн в один одного, однак є одна ізюменка до кінця 60х а саме, до 1968 ці острови нікому взагалі не були потрібні, але в 1968 там знайшли нафту запаси якої на той момент були приблизно такі які і Іранські, після чого Китай заявив що острова належать їм, і Китай почав мобілізацію всіх істориків які в нього були бо після культурної революції їх взагалі не було так як і історичних пам'яток.
Істокі[ред. | ред. код]
Доісторичні часи[ред. | ред. код]
Перша війна Тодойоми[ред. | ред. код]
Власне коли Японія сі з'явила на цей світ божий, китайози і "страшні жертви японського мілітаризму" на неї увагу не звертали оскільки там не цікаво та й бідно. Однак дід Тодойомі забув прийняти ліки через що поїхав по шизі, і собсна почав похід на Корею. Спочатку всьо було файно оскільки святеє войсько японське було нормально так навчене, бо в Японшкленді був тотален кріг між областями і селами де пацани із района стали самураями і піzдили один одного на смерть та брали участь в актракціоні під назвою "Сенґоку" через шо власне в Корею вдалось вторгнутись. Але якщо із Армією в Тодойоми всьо було заєбісь, то із флотом виникли проблемики (зовсім масюпунькі) Японія не знала як противостояти корейському флоту та й не мала нормальних командирів, а ось корейці мали, це був порядний босяк по поганялу Лі Сун Сін. Йому вдалось розбити не багаточисельні ескадри японського флоту, чого не скажеш про корейську армію що всосувала японським військам, але корейці почали партизанську форму боротьби що знищувало японські комунікації і змушувало Тодойому тримати свою версію СС та СД на захоплених терках, але в порівняні із німецьким прогресивним варіантом СС та СД воно всосувало партізанерам по всім фронтам. Але успіх Японії в цій війні був мимольотним оскільки Китай почав довблення і військом Тодойоми на півночі Кореї, через що почалась всосування японців в плані сухопутних військ, але шо Китай і шо Японія не дуже хотіли воювати а особливо їх генерали, які назвизділи своїм лідерам що протиборча сторона здалась і прікол в тому шо всі в це повірили, а особливо Тодойома який до того часу встиг стати лютим шизом.
Друга війна Тодойоми[ред. | ред. код]
Після першої війни, Японія була м'ягко кажучи в сраці великі втрати серед войска та всрата можлиість взяти корею призвели до того що япошкам треба було відновитись розумів то і тодойома, але він свято вірив в то шо китайці під ним ходять (в те саме вірив і китайський імператор) і вести нову війну не треба буде. Все змінило те що китайці приїхали до Японії, спочатку тодойома був радий їх приїзду але коли взнав що китайці приїхали до його щоб взяти клятву він їх відпиздив та почав готуватись до війни. Друга війна була такою самою як і перша тільки японці перший час на морі мали перевагу та замочили в сортирі Лі Сун Сіна (правда під кінець війни), тодойома під час військової кампанії склеїв ласти і здох, а оскільки тодойома здох то і вести війнушку було вже в падлу і япошки з китайозами заключили мир в стилі "ні вашим, ні нашим". Вплив війни був скоріш на нацсвідомість кореців в тому що японець то ворог, а китаєць то друг, а в Японії встановлись воєнна хунта сьогуна Токугави яка протрималась аж до відкриття Ніппона.
Модерн[ред. | ред. код]
Реставрація Мейдзяхи[ред. | ред. код]
Після спеціальних воєнних операцій які проводив тодойома (напровів їх так що аж здох і його сина замочили в сортирі) Японія закрилась від світу цього і її 300 років нічого не гребло, але прихід демократизаторів в лиці США змусив її відкритись щоб не стати подібною на тодійшній Китай (який пінали всі кому не лінь). І це дало свої плоди, япошки запілили нормальну армійку і вони почали війну проти Китайоз, і вони її виграли розмолотивши китайців в пух і прах. Згодом трижекляті акупанти провели спеціальну воєнну операцію з заходу на Корею (і розїбали ще раз Китай по дорозі) але м*скалі були не дуже в захваті від такого розвитку подій, і почалась Японо-к*цапська війна яку Японія виграла замочивши в сортирі войско к*цапське і на рассєї почався триндець (як завжди, лол). І почнемо саме смачніше в цій так-би мовити статті - про Корею. Після заходу японців на Корею, корейські лідери почали в масовому порядку лизати японцям сраки, окрім їх короля який копротівлявся япам (в КНДР на нього фапають і дрочать, бо мол вів спротив трижеклятим акупантам та трохи намагався їм піднасрати (в стилі рассєї) ось так і переможемо, ага) але його наєбали як коня і посадили вигідного короля який взагалі нічого не вирішував ну і японці анексували Корею.
(недо)Демократія Тайся[ред. | ред. код]
Після того як Мейдзяха відправився на небеса, на трон зійшов Тайсьо. При ньому Японія віджала у німчури острови в Тихому Океані і впринципі отримала від першої дідової профіт як територіальний так і економічний. З веселого за часів тайся був великий потоп в Канто (з різнею корейців (вони ще досі з цього бомблять) та піздарєзом японських лєваков) і рисові бунти ну і Японія намагалась віджати у рассєї Зелений клин (їм це не вдалось бо захід бомбив на рахунок цього, чому, бо екскалація). Якщо душнити то при Тайсі в Японії була якась не якась демократія і економіка розвивалась і почалась лібералізація в колоніях (особливо в Кореї).
Мілітаризм, ультранаціоналізм та інші забави Сьовича і компанії[ред. | ред. код]
Епоха Сьови умовно ділиться на 2 періоди на вєсєльє та душнілово.
Почнемо з першого, після того як економіка Японії двинула коні після великої депресії, до влади почала рватись ультраправа військова братва з двох фракцій Тосейха та Кодоха перші хтіли довбати Західні держави за азійські колонії, другі же хтіли пачками мочити м*скалів. Перед своїм знаменитим перформансом 26 лютого фракція кодоха (ті самі які хотіли єбати савєцкій саюс) перехуярила всіх кого ще можна було і їм те сходло з рук, але 26 лютого 1936 року боса масть з числа першої дивізії ЯІА в числі приблизно до полка (полк це десь 2000 людей) наєбнула корупціонерів, зрадників та просто гівноїдів з числа японського уряду, і вони це мутили з честю, за імператора! Проте САМ імператор послав їх в нарямку російського воєнного корабля і сказав їм іти по казармам. Вони то солдат послали по казармам але їх самих розстріляли (хтось з них сам зробив сеппку (самогубство тобіш) за імператора!) і на тому все і закінчилось. Але вєсєльє ні, десь в 1937 році Японія почала СВО на території Китаю з демілітаризації та денацифкації (насправді декитаїзації) спочатку японцям везло бо китайці були чютка не готові до війни з трижеклятими акупантами, але десь до 1939 року япи отримали довблення на лінії фронту, варто сказати ще про накінський інцедент або про накінську спеціальну воєнну операцію з денацифікації, яка проходила у кращих традиціях спецальних операцій з доволі сумнівними (з точки зору міжнародного гуманітарного права) методами. А після неї таких операцій було вагон і тєлєжка, але глибокоповажні, кохані та просто улюблені західні партнери вирішили на цей раз деескалацію не використовувавти, а накласти досить сильні санкції на Японію, до того був розгором імператорської армії, сектою вірунів в ідєали марксізма-лєнінізма які воюючи з українською мовою в Україні і вміли тільки це бо вони етнічні м*скалі як не дивно, на диво перемогли разом з монголами за компанію японську армію, то трохи було так собі і почались перемовини з вельмишановними західними партнерами щодо зняття ембарго на нафту котрі як ви можете здогадаться провалились повністю, повністю. Тоді японські спеціалісти по звільненю Азії від західних імперіалістів почали, не іронічно воювати (в порівнняні із нинішньою рассєєю яка про це тільки пиздить) із заходом почавши цей кривавий цирк з атаки на базу ВМС США у Перл-Гарборі, тоді деескалація відійла якщо не на другий план то на останнній план, а бажаючі переговорів з Японією відправлялись у американські аналоги пунктів зламності, а етнічні япи що жили в США їхали у заслання до Невади, а у США почали ходити воєнкоматні господарства представники місцевого аналогу ТЦК та СП які мобілізували 10 млн pound americans на війну, бо тоді війну оголосив дядя адя та інші менш значимі чуваки про яких мало хто шарить. І почалось. Японія провела (контр)наступ за 2-3 тижні по всьому індо-тихоокеанському регіоні, дійшовши до фортеці Мідуей де були всі молтиви жителів США і вони судячи за все допомогли, бо США провели свій контрнаступ за 2-3 тижні у цьому секторі і Японія власне кажучи відсмоктала у піндосів перегрупувалась на вигідніші позиції (нікакой панікі нєт, возлє мідуея стаялі в аснавном мобілізованиє...). На фоні Великого Азійського священого контрнаступу за 2-3 тижні почали набирати проституток проводити досить сумнівні заходи із забезпечення сексуальної безпеки японської армії аби випадки стехійних зґвалтувань були мінімальними, коротше кажучи ці заходи були настільки сумнівні що досі між Японією та Південною Кореєю це має досить серйозний клин, а КНДР взагалі хоче Японію стерти із лиця землі. Згодом відбулась битва за Гуадалкалал де армія США зробила контрнаступ, а Японія жест добрай волі і це був остаточний перелом у війні бо після цього, острови взяті/контрольовані японською армією стали фортецями де були молитви всіх жителів Японії. Після чого United States Marine Corpus почав zаходити та брати штурмом японські острови, і чим ближе було до японської метрополії тим тяжче було поважним партнерам штрумувати їх, згодом вельмиповажні партнери підійшли до острову Сайпан де вони звісно рознесли на атоми японську оборону, але несли піздєц які втрати. А після Сайпану готували нову операцію і це штурм Іводжіми де поважні партнери понесли трохи більші втрати ніж гарнізон який помер у повному складі. Після чого почалась битва за Окінаву бо тоді піндоси думали що будуть Японію брати десантом, там ЯІА по класиці жанру втратила ВЕСЬ гарнізон, але гарнізон був з місцевих яких назбирали японські аналоги тцк та сп перед битвою в примусовому порядку, друге чим відзначилась ця битва це тим що надважкий лінкорн Ямато був помножений на нуль. Після пройобу Окінави, Японська Імперія прийняла новий план оборони і називася він "Кецу",згідно цього плану японська метрополія мала б бути однією великою фортецею бахмут, (ой) більш розивиненим як промислово так і інтелектально донбасом (та блядь) полем битви, а японські аналоги тцк та сп мали працювати безвідмоно в набирані м'яса на фронт, (ой вибачте), на воєнкоматну господарку (блять, сука, нахуй) резервістів для оборони Японії, але на щастя для Японії сталось воно, ядерне бомбардувння міст Хірошіма та Нагасакі параленьно із цим ссср почав наступ в Манчжурії який йшов в кращих традиціях бліцкригу, ці події власне й схилилили япошок до капітуляції.
Опісля капітуляції був суд над японськими військовими прікалістами яких судили за їх пріколи, за які їх чисто по пріколу приговорили до повішання. Що ознаменувало кінець вєсєлья. Тепер почалось душнілово за якого почалось створнення нинішньої Японії так, так тої самої що відома няшними анімешними дівчатками, милотою, джей-попом, а не приколами які б хотіли мутити деякі патріотично налаштовані громадяни України проти певної східносло'янської національності (і я не про їблорусів говорю). Але після війни японські лєвакі почали бузєть оскільки їх випустили із японських анологів пунктів зламності, але їх досить скоро заспокоїли та допустили до виборів і вони навіть деякий час проходили до японського парламенту.