Обговорення:Новоросія (Союз народних республік)

Матеріал з Гуляйполе
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ВІЙНИ РОСІЇ, АБО УСІ ВТОРГНЕННЯ РФ У СУВЕРЕННІ КРАЇНИ — Це термін, який за часів вторгнення в Україну й Грузія вживається народами цих держав і не тільки. Всі події беруть початок із Приднестровського конфлікту (Республіка Молдова). Соціально-політичний конфлікт, що почався ще за радянських часів (1989), посилився після виходу Молдови зі складу СРСР і переріс у збройне протистояння, що призвело до численних жертв у 1992 році. Бойові дії було припинено після військового та незаконного втручання Росії.

Конфлікт не врегульований політичними засобами досі. Збройна стадія конфлікту завершилася 1 серпня 1992 року. 7 липня 1992 року Росією та Молдовою було підписано план мирного вирішення конфлікту; потім, 21 липня було укладено угоду про мирне врегулювання, з якою погодилася придністровська сторона; 29 липня, в Бендери та Дубоссари були введені «миротворчі сили» Росії. 1 серпня 1992 року було завершено розведення озброєних формувань конфліктуючих сторін.

ЧЕЧЕНСЬКИЙ СЕПАРАТИЗМ. ВТОРГНЕННЯ РФ У ІЧКЕРІЮ З початком перебудови у різних республіках Радянського Союзу, зокрема й у Чечено-Інгушетії, активізувалися різні націоналістичні рухи. Однією з подібних організацій став створений у 1990 році Загальнонаціональний конгрес чеченського народу (ОКЧН), який ставив за мету вихід Чечні зі складу СРСР та створення незалежної чеченської держави. Його очолив колишній генерал радянських Військово-повітряних сил Джохар Дудаєв.8 червня 1991 року на II сесії ОКЧН Дудаєв проголосив Чеченську Республіку (Нохчі-чо), таким чином, у республіці склалося двовладдя.

У липні 1991 р. II з'їзд ОКЧН заявляє, що самопроголошена Чеченська Республіка (Нохчі-Чо) не входить до складу РРФСР та СРСР. Перша чеченська війна

Під час подій 19-21 серпня 1991 року в Москві, керівництво ЧІАССР, за деякими даними, підтримало ГКЧП (за іншими даними, Завгаєв до провалу виступу ГКЧП утримувався від оцінок подій у Москві). Оцінивши ситуацію, 6 вересня 1991 року Дудаєв оголосив про розпуск республіканських державних структур, звинувативши Росію у колоніальній політиці. Цього ж дня прихильники Дудаєва штурмом захопили будівлю Верховної Ради ЧІАСР, телецентр та Будинок радіо. Понад 40 депутатів було побито, а голову грозненської міської ради Віталія Куценка вбили, викинувши із вікна. З цього приводу колишній голова розігнаної Верховної Ради Чечено-Інгушетії Доку Завгаєв висловився у 1996 році на засіданні Державної Думи:

«…Війна почалася тоді, коли серед білого дня було вбито Віталія Куценка, голову Грозненської міської ради…»

Не зважаючи на те, що РФ,все ж таки, захопила Грозний що означало поразку для Ічкерії Російський уряд підписав двусторонню угоду із владою Ічкерії в місті Хасавюрт (Відомо під назвою Хасавюртовський мир). Під час бойових дій помер голова Чеченської республіки Джохар Дудаєв, через попадання ракети у будівлю. Що ж, підсумуємо. Висноваками є — розквіт тероризму і захоплення влади терористами ну і, звісно ж, падіння економіки у бездну. Також під час вторгнення Джохар Дудаєв сказав правильні речі про Рашку:

«Руссизм(Тобто Рашизм) набагато страшніше за фашизм»

Друга чеченська війна Почалася 7 серпня 1999 року з вторгнення бойовиків до Дагестану. Контртерористична операція (КТО) біля Чечні було оголошено невдовзі після цього, у вересні 1999 року.

Активна фаза бойових дій тривала до кінця лютого 2000 року і завершилася зі взяттям федеральними силами під контроль Шатойського району Чечні. Потім, після завершення у квітні того ж року бойової частини контртерористичної операції, контртерористичні сили здійснили перегрупування для довгострокового проведення розвідувальних та оперативно-розшукових заходів. Повноваження щодо керівництва проведенням контртерористичної операції було покладено спочатку на Міністерство оборони, з 22 січня 2001 року — на ФСБ Росії, а з 1 вересня 2003 року — на МВС Росії. У міру встановлення контролю силовими структурами Російської Федерації над територією Чеченської Республіки, територія Чечні переходила у відання місцевих чеченських сил самоврядування та самооборони.

Друга чеченська війна офіційно завершилася зі скасуванням опівночі 16 квітня 2009 року режиму КТО. У той самий час у Федеральному законі Російської Федерації «Про ветеранів», що встановлює офіційний перелік країн, міст, територій та періодів ведення бойових дій з участю громадян Російської Федерації, момент закінчення контртерористичної операції у Чечні, проведеної з 1999 року, не указан.

Боротьба з терористичним підпіллям на території Північного Кавказу тривала з 2009 року до 2017 року, коли, відповідно до заяви директора ФСБ Росії Олександра Бортнікова, бандитське підпілля було остаточно розгромлено. Водночас останні угруповання озброєного підпілля, за даними влади Чеченської Республіки, було знищено на початку 2021 року.

АБХАЗЬСКИЙ ТА ПІДЕННО ОСТЕТИНСЬКІ КОНФЛІКТИ серпні 1992 року політичне протистояння між Верховною Радою Абхазії та керівництвом Грузії переросло у серію збройних зіткнень у зв’язку із введенням на територію Абхазії сил Національної гвардії Грузії. Бойові дії між грузинськими та абхазькими формуваннями, яких підтримали численні добровольці з Північного Кавказу, тривали зі змінним успіхом понад рік. Сторони конфлікту звинувачували одна одну у масових порушеннях прав людини щодо цивільного населення. Як встановила Місія ООН щодо встановлення фактів у жовтні 1993 року, відповідальність за такі порушення несли як грузинські урядові війська, так і абхазькі сили, так само як і іррегулярні формування та цивільні особи, які співпрацювали з ними.

Конфлікт призвів до майже повного спустошення великих районів та масового переміщення населення. Внаслідок бойових дій сотні тисяч цивільних осіб, переважно грузинів, стали біженцями та були змушені залишити свої будинки.

14 травня 1994 року грузинська та абхазька сторони підписали у Москві Угоду про припинення вогню та роз'єднання сил, вироблену в рамках Женевських переговорів щодо врегулювання конфлікту, що проходили під керівництвом Спеціального посланця Генерального секретаря ООН. На підставі цього документа та подальшого рішення Ради глав держав СНД у зоні конфлікту з червня 1994 року було розміщено Колективні сили СНД щодо підтримання миру (повністю укомплектовані російськими військовослужбовцями), завдання яких входило підтримка режиму непоновлення вогню. Одночасно для спостереження за здійсненням Угоди та діяльністю миротворчих сил СНД на території Абхазії було розгорнуто Місію ООН зі спостереження в Грузії (МООННГ), яка діяла до 15 червня 2009 року.

На початку 2008 року відбулося серйозне загострення російсько-грузинських відносин. Обстановка в зоні грузино-осетинського конфлікту почала різко загострюватися в кінці липня — початку серпня. Перейти до розділу «Ескалація грузино-південноосетинського конфлікту» встановлення контролю за Південною Осетією. Вдень 8 серпня президент Росії оголосив про початок «операції з примусу до миру» у зоні конфлікту. У регіон було запроваджено значні російські сили. Протягом кількох діб російські війська спільно з південно-осетинськими озброєними формуваннями витіснили грузинські війська з Південної Осетії, а також у взаємодії з абхазькими силами — з Кодорської ущелини в Абхазії, тимчасово зайнявши ряд районів Грузії, що прилягають до конфліктних зон.

Бойові дії тривали до 12 серпня. З 14 по 16 серпня президентами Абхазії, Південної Осетії, Грузії та Росії було підписано план мирного врегулювання конфлікту. П’ятиденна війна мала значні геополітичні, економічні та інші наслідки. Так, 26 серпня Росія офіційно визнала Південну Осетію та Абхазію як незалежні держави. 2 вересня Грузія розірвала дипломатичні відносини із Росією. Загальмувався процес вступу Грузії до НАТО.

ВТОРГНЕННЯ В УКРАЇНУ (Аж два рази, бляха муха) Великим яблуком раздора у відносинах Росії і України став Євромайдан, котрий був створений після заяв Віктора Януковича(Також шукають Путінська проститутка, Хуйлан) про слів європейського майбутньго в Україні. Його слова:

«Європейського майбутьного в Україні — НЕМА!»

Тисячі студентів вийшли на майдан в підтримку української євроінтеграції. За декілька місяців майдану була повернута конституція зразку 2004 року, свергнутий диктатор Янукович. Росія на це не очікувала, тому після слів голови АРК (Автономна Республіка Крим) і Віктора Януковича на територію україни заїхали російські танки. Незаконним референдумом Путін та його шайка від'їла від України три куска - Крим, Донецьк, Луганськ. З 2014 по 2015 були самі суворі етапи Донецької війни. У 2015 в Мінську Українська і російська делегація підписала Мінську угоду про заспокоєння дій на донбасі (Повна заморозка конфлікту). 24 лютого 2022 року з території Білорусі, донецьку, криму, луганську, росії поперли рашистські танки у сторону Києва.