Країна рабів, країна панів
Країна рабів, країна панів — максимально точний гейтерський, русофобський західницький європейський ліберально-демократичний геніальний і пермаметний опис цієї варварської країни Росії (Московії до 1721-ого року) взятий зі знаменитого вірша великого російського поета, прозаїка, драматурга і художника Михайла Юрійовича Лермонтова під назвою «Прощавай, немита Росія».
| „ | Прощай, немытая Россия, Страна рабов, страна господ… | “ |
— П'ятий президент України Петро Порошенко цитує Лермонтова перед введенням візового режиму волелюбної України з агресивною Росією | ||
Вірш «Прощай, немита Росія»[ред. | ред. код]
| “ |
|
„ |
— Західник Михайло Юрійович Лермонтов, 1887 р. | ||
Вічність класики[ред. | ред. код]
Незважаючи на своє давнє походження, даний крилатий вислів російського класика актуальний і сьогодні (21-е століття). Тому використовується по всіх усюдах, де тільки можна, стосовно цієї, вічно відсталої, варварської країни дурнів.
Використання[ред. | ред. код]
Даний чудовий безсмертний крилатий вислів застосовувався, наприклад, при ганебному виході окупаційних федеральних расєйських військ з Чечні (Ічкерії) в кінці Першої Чеченської війни, коли чеченці відстояли своє право на незалежність від окупантів, росіян і москалів проводжали написами саме з цього грандіозного твору Лермонтова — "Прощавай, немита Росія. Країна рабів, країна панів ".
Вічна слава Лермонтова[ред. | ред. код]
Західник Лермонтов довів, що він дійсно видатний поет, незабутні твори якого живуть вічно і завжди залишаються актуальними. В наші дні за подібний шедевр йому напевно дали б Нобелівську премію з літератури, як дали її в 2015-му році білоруськіц письменниці Світлани Алексієвич за її поліфонічний твір, пам’ятник страждань і мужності в наш час.
Лермонтов, як найбільш приголомшлива людина (справжній ліберал), прославив себе на століття. Він, напевно, навіть і уявити не міг, що його геніальними словами рашинсько-москальських дикунів-окупантів проводжатимуть ще дуже довго в недалекому майбутньому. Адже саме з цими словами рашинських окупантів викидали стусаном під зад з Чечні. Саме цими словами москальських окупантів проводжали українці, коли приголомшливий прозахідний політик і по-справжньому легітимний президент України (справжній обранець українського народу) Петро Порошенко зі сцени зачитував цей вірш перед українським народом, перед вступом України в НАТО і введенням візового режиму України з Росією.
Ось як цікаво виходить. Видатні талановиті російські західники ліберал-демократи допомагають своїм прихильникам навіть після своєї смерті, адже їх безсмертні творіння живуть вічно. Справжній зв’язок поколінь. Ось де дійсно продовження загальної ліберальної справи.
Суть[ред. | ред. код]
Ці всім відомі слова в приголомшливому вірші говорить про те, що навіть видатним російським людям ця антиліберальна варварська вічно відстала країна рабів завжди була противна. Не секрет, що вся російська аристократія завжди складалася з західників. Тому і настрої у них були такі ж русофобські, як і у сучасних лібералів. Це все люди з одного ліберально-демократичного табору. Гордість і цвіт нації, яких в варварській країні рабів завжди вважали за дисидентів і ворогів народу. Все тому, що всі розумні люди за своєю природою ліберальні і хочуть жити у вільній ліберальної європейській країні, а не в азіатській хуйні по типу Совка. Всі нормальні розумні російські люди — європейці і бачать для країни тільки європейський шлях розвитку. Вони ліберали і їм противні рашинські кріпосні цінності на кшталт тоталітаризму та іншої хуїти, яку підтримує челядь: ватники, комуністи. Подібні радикальні невдоволення до Підорашки в різний час оголошували багато видатних людей проживають в Росії і внесли величезний вклад в її розвиток. Наприклад, великий російський поет Олександр Сергійович Пушкін так само як і багато інших великих людей був вкрай незадоволений російським варварством, зокрема релігійним засиллям, монархічним тоталітаризмом і малим лібералізмом.
| “ |
|
„ |
Поділ[ред. | ред. код]
Т. н. панами в Рашці є численні олігархи і силовики, особливо зі спецслужб типу ФСО і ФСБ. Тож не дивно чому саме цих ненавидять вічні раби підорашкінці. Останні офіційно мають особливі привілеї. Для силовиків в Підорасі створені окремі, більш комфортні, умови життя і безліч привілеїв:
- Для поліцаїв в Підорасі снують окремі в'язниці-колонії, куди садять мусорів. Умови утримання там, природно, краще. Це не тюрми а саме колонії, тобто для мусорів-злочинців в Рашці взагалі немає суворого режиму (в'язниці) як і для повій. Само собою, такого неподобства і явного поділу людей на сорти немає не в жодній цивілізованій країні світу. Це чистого виду фашизм (русизм).
- Для тих же чекістів діють окремі медичні установи, з більш кращим сервісом.
- Для силовиків є безліч пільг на кшталт спеціальних програм іпотек та іншого подібного.
Як видно, навіть на офіційному державному рівні йде явне поділ суспільства на людей першого сорту і другосортних. Говорити про неофіційний поділ навіть не доводиться. Всі знають, що олігархи і заможні люди це зовсім інший рівень життя і правосуддя в гнилої корумпованою Підорасі. Який-небудь син місцевого мера дефолтного Мухосранську може набагато більше, ніж звичайна людина з робітничої родини. Доходить до того, що людей просто на смерть тиснуть на дорогах нетверезі водії, яким потім за це нічого не буває так як вони привілейовані.
Додати сюди загальну колоніальну будову Расєї, в якій існує метрополія і колонії з рівнем життя в 3-6 разів нижче. І виходить повністю фашистська держава, де люди поділені на сорти. Ще смішніше виглядає, коли ці дикуни вважають, що перемогли фашизм. Країна рабів, країна панів в чистому вигляді. Реальні дикуни, що живуть в злиднях, яких все справедливо зневажають, як останню мразоту.