БЖРК

Матеріал з Гуляйполе
Перейти до навігації Перейти до пошуку

БЖРК - абревіатура від рос. Боевой железнодорожный ракетный комплекс.

На марші - нічим не вирізняється від багаточисельних пасажиро-вантажних потягів

Що воно за птиця[ред. | ред. код]

Із усіх видів озброєння, що їх страшенно боялися америкоси, і першими пустили під автоген за горбачовськими договорами, були:

  • Ту-160, стратегічний ракетний авіаційний крейсер, піндосівський код Black Jack (тільки без курв)
  • Рухомий комплекс стратегічних ракет СС-20, "Піонер"
  • БЖРК - бойовий залізничний ракетний комплекс.

Трішки історії[ред. | ред. код]

Роботи із створення рухомого бойового залізничного ракетного комплексу (БЖРК) з міжконтинентальними балістичними ракетами (МБР) почалися в середині 1970-х років.

Спочатку комплекс розроблявся з ракетою РТ-23, оснащуваною моноблочною головною частиною. Після випробувань БЖРК з МБР РТ-23 був прийнятий в дослідну експлуатацію.

Підіймається шахта

Постановою ЦК КПРС і РМ СРСР від 9 серпня 1983 року була задана розробка ракетного комплексу з ракетою РТ-23УТТХ "Молодець" (15Ж61) в трьох варіантах базування:

  • бойовий залізничний рухливий
  • грунтовий "Целина-2"
  • і шахтний.

Головний розробник - КБ "Південне" (генеральний конструктор В.Ф.Уткін).

З піднятою шахтою

У листопаді 1982 року був розроблений ескізний проект ракети РТ-23УТТХ і БЖРК з вдосконаленими залізничними пусковими установками (ЖДПУ). Зокрема для стрільби з будь-якої точки маршруту, у тому числі з електрифікованих залізниць, БЖРК був оснащений високоточною навігаційною системою а пересувний склад комплексу - спеціальними облаштуваннями закорочення і відведення контактної мережі (ЗОКС - закорачивание - отвод контактной сети).

В музеї у С.-Петербурзі

Комплекс прийнятий на озброєння 28 листопада 1989 року.

У 1991 році НВО "Південне" запропонувало використовувати ракету типу РТ-23УТТХ для запуску космічних апаратів на орбіту Землі з висоти 10 кілометрів після скидання ракети на спеціальній парашутній системі з важкого транспортного літака АН-124-100.

За договором СНВ-2 ракети РТ-23 УТТХ були ліквідовані до 2003 року.

На заході ракета РТ-23УТТХ (15Ж61) отримала позначення SS - 24 "Sсаlреl" Моd 2 (РL - 4).

Склад[ред. | ред. код]

В ракетний полк БЖРК входить

  • залізничний склад стандартної для комплексу конфігурації :
  • три ЖДПУ МБР РТ-23УТТХ;
  • командний пункт (розроблений ЦКБТМ, головний конструктор - Аксютін Б.Р.);
  • вагони з автономними системами енергопостачання і життєзабезпечення;
  • вагони для розміщення особового складу.

Всього до складу входить окрім трьох ЖДПУ шість вагонів забезпечення.

У голові потягу стоїть три локомотиви М62. У кожному з локомотивів несе чергування окрема локомотивна бригада. Кожна бригада - три офіцери - випускники спецвакультету ленінградського училища залізничних військ. При підготовці офіцерських локомотивних бригад БЖРК, для детального ознайомлення з маршрутом, вони періодично відкомандируються на цивільні склади МШС, що слідують по тим же маршрутам.

БЖРК виглядає як звичайний склад з рефрижераторних і пасажирських вагонів.

Три з цих "рефрижераторних" вагонів мають по вісім колісних пар. Саме у них знаходяться ракети.

Пускова установка розроблена в КБ спеціального машинобудування (КБСМ) під керівництвом головного конструктора Уткіна А.Ф. на базі чотири-візочного восьмиосного вагону вантажопідйомністю 135 тонн.

Транспортно-пусковий контейнер (ТПК) оснащений системою термостатування і автоматикою пуску ракети. Підйом ТПК у вертикальне положення здійснюється пневматичним приводом за допомогою ПАД'а.

Вагон - пускова установка - обладнаний дахом, що відкривається, з гідравлічним приводом і пристроєм для відведення контактної мережі. Навіть зменшення маси ракети на 1,5 тонни в порівнянні з шахтним варіантом не дозволило укластися в допустиме осьове навантаження на шлях. Для вирішення цієї проблеми застосовані спеціальні "розвантажувальні" пристрої, що перерозподіляють частину ваги на сусідні вагони.

Пуск ракет може здійснюватися з будь-якої точки маршруту. Для цього склад зупиняється спеціальним пристроєм (видно на одній з фотографій) відводиться убік контактна підвіска.

Плюси та мінуси вундервафлі[ред. | ред. код]

1. Неможливість повного маскування потягу через незвичайну конфігурацію (зокрема, трьох тепловозів), яка, можливо, дозволяє точно визначати місцезнаходження комплексу за допомогою сучасних засобів супутникової розвідки. [1].

2. Нижча захищеність комплексу (на відміну від, наприклад, шахт), який може бути перевернутий чи знищений ядерним вибухом в околиці. [2]

3. Знос залізничних колій, по яких пересувався важкий комплекс РТ-23УТТХ.

Прибічники використання БЖРК відмічають

  • високу мобільність потягів, здатних пересуватися по залізничній мережі країни (що дозволяло оперативно міняти дислокацію стартової позиції до 1 000 кілометрів в добу), на відміну від тягачів, діючих в порівняно невеликому радіусі навколо бази (десятки км).
  • Розрахунки, що проводилися американськими фахівцями стосовно залізничного варіанту базування МБР "MX" для залізничної мережі США, показують, що при розосередженні 25 складів (у два рази більша кількість, чим мала на озброєнні Росія) на ділянках залізниці загальною протяжністю 120000 км (що набагато більше протяжності головного шляху російських залізниць) вірогідність поразки складу складає всього 10 % при використанні для нападу 150-ти МБР типу "Воєвода".


У чому лулзи[ред. | ред. код]

  • Службу на БЖРК несли лише офіцери. Коли начальник комплекса прибував на станцію, його зобов'язаний був супроводжувати особисто комендант, який висмикувався у будь-який час доби по маршруту комплекса.
  • Америкоси фактично не могли вирахувати місцезнаходження комплекса, що перебував на бойовому чергуванні, оскільки вони курсували різними маршрутами.
  • На маршрутах руху були спеціально підготовані майданчики з "подушкою" бетону під кожним близько 8 метрів. Пуск можна було провести і з непідготованого полотна, але тоді весь комплекс "заривався" в ґрунт метри на 1,5, і вивести його самостійно було не можливо.

Де почитати[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Але довгий час американці не могли засікти супутниками, і бували випадки, коли досвідчені залізничники з 50 метрів не розрізняли склад, накритий простій маскувальною сіткою
  2. Для оцінки дії повітряної ударної хвилі ядерного вибуху (ПУХв ЯВ), відповідно до рішення ВПК при Раді міністрів СРСР, планувався на другу половину 1990 року великомасштабний експеримент "Зрушення" - імітація ПУХв ЯВ вибухом 1000 тонн тротилу (декілька залізничних ешелонів протитанкових мін ТМ-57 (100000 шт.), вивезених із складів Центральної групи військ в Східній Німеччині, викладених у вигляді усіченої піраміди заввишки 20 метрів). Дослід "Зрушення" проведенийна 53 НДІП МО (Плесецьк) 27 лютого 1991 року, коли в результаті вибуху утворилася воронка діаметром 80 і глибиною 10 м, рівень акустичного тиску в населених відсіках БЖРК досягав больового порогу - 150 дб, а пускова установка БЖРК знялася з готовності, проте після проведення режимів по приведенню в необхідну ступінь готовності, ПУ змогла провести "сухий пуск" (імітація пуску з використанням електромакету ракети). Тобто командний пункт, ПУ і апаратура ракети залишилися працездатні.