Рабовласницький лад

Рабство замість наукового прогресу. Хуйлопія, 21 століття.

Раби і ікона лику рабовласника. Росія, 21 століття.

Рабовласницький лад (скорочено рабський лад) — лайняна суспільно-економічна формація, яка заснована на рабстві, характерна для держав Стародавнього світу і нерозвинених держав більш пізніх часів, наприклад, США 19 століття, соціалістично-комуністичних (СРСР, Північна Корея, etc) політичних режимів, в основі якого лежить банальне рабство.

Класифікація рабовласницького гівна

Згідно з марксистським вченням про класи основними антагоністичними класами при рабовласницькому ладі були рабовласники і раби, протиборство між цими класами визначало економіку, юридичні норми, побут, звичаї, рівень техніки і наукових знань, ідеологію суспільства (етику, релігію, філософію). Рабовласницький лад виник в результаті розкладання первіснообщинного ладу, був першою класовою формацією у всесвітній історії, був змінений феодальним ладом.

Існують різні авторитарні і тоталітарні політичні режими, які спеціально заточені і базуються на рабстві. Наприклад, тоталітарний (яскраво виражений) монархізм або комунізм — це справжнісіньке рабство в чистому вигляді, що збереглося до новітнього часу.

Сорти гівна рабовласницького ладу

Оскільки робота сама не робиться, то людей доводиться змушувати її працювати в будь-якій формі. Тому рабовласницький лад майже завжди був, є, і, швидше за все, буде завжди. Інше питання в тому, що рабовласницький лад має різні форми.

Рабовласницькі формації мають класифікації. Так є кастові (станові) рабовласницькі лади і всезагальні (колективне рабство) лади суспільства. Кастове (станове) рабовласництво завжди поширене в капіталістичних країнах в той час як колективне рабство в комуністичних, причому засилля рабства в комуністичних країнах значно сильніше виражено ніж в капіталістичних.

Звідки з'явився рабовласницький лад?

Рабовласницький лад прийшов на зміну первіснообщинному строю і являв собою першу в історії людського суспільства суспільно-економічну формацію, засновану на експлуатації людини людиною.

Будучи першою формою експлуатації, рабство було відверто насильницьким примусом до праці виробників — рабів, які перебували у власності власників засобів виробництва — рабовласників і використовувалися в їх господарствах для виробництва додаткового продукту. Рабовласницьке суспільство стало першим в історії класовим суспільством. З появою рабовласницького суспільства вся історія людського суспільства стала історією класів: народження і формування одних, розкладання і загибелі інших, історією непримиренної класової боротьби.

У сучасному світі рабський лад і рабство в цілому підтримують тільки радикально ліві (комуністичні) політичні течії. У злочинного лівацького радикалізму навіть є загальноприйнята назва – лівацький фашизм.

Приклади рабовласницького ладу

Найпопулярнішим прикладом сабжа є стародавній Єгипет.

Де найбільше розвинений рабський лад

Рабовласницький лад панує в основному у відсталих держав 3-го світу, в недорозвинених країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Звіролюди у вищеперелічених частинах світу дуже люблять рабське до себе ставлення, бо там від природи живуть неповноцінні унтерменші. У той же час в країнах Європи і англосаксонських володіннях рабство відсутнє як таке, так як в розвинених країн проживають цивілізовані білі люди, що не терплять до себе скотарського ставлення. Винятки можливо становлять лише Росія і Білорусія, але і в даних державах є свої нечисленні розумні люди, які не підтримують все це рабське лайно по відношенню до себе.

Рабовласницький лад і комунізм

За часів Стародавнього Єгипту люди ще не придумали капіталізм при якому раби самі шукають собі роботу, щоб прогодуватися і доводилося всіх змушувати працювати за допомогою батога. Такий лад був у паршивому СРСР, в якому теж не визнавали капіталізм і всіх фактично насильно змушували працювати. Таким чином рабовласницький лад притаманний комуністично орієнтованим країнам. Оскільки рабовласницький лад, як пережиток минулого, всім противний, то і доводиться ще додатково вводити тоталітарний режим, щоб стримувати рабів.

Плюси рабовласницького ладу

При рабовласницькому ладі спостерігається різкий підйом держави, його промисловості та інших сфер, які прямо залежать від ударної рабської праці. На прикладі Стародавнього Єгипту з його могутністю і пірамідами і на прикладі СРСР з його ракетами і військовою міццю це стає зрозуміло.

Мінуси рабовласницького ладу

Людям від природи огидно бути рабами, тому від рабовласницького ладу всі плюються крім справжнісіньких рабів — тих же совків.

Багатьом вільним людям приємніше набігати на інші народи, як роблять на «Дикому Заході» і поневолювати їх ніж самим працювати в забої, тому загарбницький американський капіталізм у всьому краще рабського радянського комунізму.

Рабський лад в міжнародному праві

Більшістю країн світу підтримується судження про те, що рабство це злочин проти людства. Є відповідні міжнародні конвенції та угоди, які визначають рабство (рабський лад) як злочин.

Нестійкість рабського ладу

У цьому світі все раціонально і працює за законами математики. На кожну дію є така ж протидія. На прикладі того ж тяжіння це добре помітно. Якщо книга лежить на столі, то вона, за законом тяжіння, тисне на стіл з певною силою, яка розраховується за формулою виходячи з маси предмета і прискорення вільного падіння, яке на різних планетах різне, але стіл тисне на предмет, який на ньому лежить з такою ж силою. Створюється рівновага і стан спокою. Також і в усьому іншому, в тому числі і в суспільно-політичній сфері. Тоталітарний рабський лад так влаштований, що сильно тисне на суспільство, щоб воно не могло законними демократичними шляхами змінити правлячу верхівку, яку важко назвати правлячою елітою, адже до тоталітарного режиму вдаються далеко не найрозумніші правителі і суспільства. Коротше кажучи, якщо лад в країні не змінюється зсередини, то буде змінюватися зовні так як енергія, все за тими ж законами фізики, завжди йде по шляху меншого опору. Якщо в країні енергії не вистачає щоб змінити владу, то ця енергія буде йти назовні і міняти цю владу в країні зовні. Так було завжди у всіх тоталітарних режимах. Історія показує, що неугодна більшості влада в будь-якому випадку зміниться. У звичайному житті зміна влади зовні виражається в тому, що громадяни країни починають підтримувати її суперників і перетікають на їх бік в різному ступені участі (інформаційна або фізична війна) в залежності від радикальності.