Політика

Політика (вона ж політота):

• Діяльність органів державної влади і державного управління, що відображає суспільний лад і економічну структуру країни.
• Питання та події суспільного, державного життя.
• Певним чином спрямована діяльність держави або соціальних груп в різних сферах: економіці, соціальних і національних відносинах, демографії, безпеки і т. д.

Політика — загальне генеральне управління, стратегія прийняття рішень і узгоджених дій, які полегшують досягнення декларованих, узгоджених і запланованих програмних цілей. Політика спрямовує дію на досягнення генеральних, суспільних багатопрофільних і багаторівневих цілей при виконанні конкретних завдань. Шляхом розподілу напрямків, яким потрібно слідувати, вона пояснює основні принципи і механізми, яким чином повинні бути досягнуті цілі. Політика залишає свободу маневру в послідовних діях.

Політика визначає стратегію відносин з іншими суб'єктами через спільність або конкуренцію інтересів (держава, корпорація) у всіх сферах взаємовідносин.

Основу політики відображає стратегічний документ ієрархії і правовідносин системи управління у вигляді Конституції або статут з Генеральним плануванням великих організацій зі складною ієрархією і багатопрофільною розгалуженою структурою. Політика зовнішніх і внутрішніх відносин взаємопов’язані і відображають основи організації та управління ієрархічними поліфункціональними організаціями.

Поліс (грец. πόλις) — історично формувалася як самоорганізація управління міською громадою (включаючи прилеглі володіння), яка конституювала себе в якості системних правовідносин, політичної формації, спільності, — форма самоорганізації суспільства, типова для Стародавньої Греції. Отримала розвиток і поширення через Італію і безпосередньо через Римську імперію. З ростом держав і імперії політика взаємин з великими територіями вимагала мінливості політики і вдосконалення системи управління.

Політика, як поняття і методологія (метод і порядок застосування) формувалася в полісах, де зосереджувалася управлінська еліта і різні стани (ремесла, мистецтва, школи) в яких формувалася майбутня еліта. Тому багатослівна ієрархічна, політична формація визначала характер відносини, як пріоритетні довгострокові права і обов’язки сторін, пізніше визначаються як стратегічні і реалізовані через функції стратегів.

Політику нерідко застосовують не для управління в досягненні задекларованих програмних цілей, а для маніпуляції, політиканства, зловживаючи складною ієрархією еліт і підміною на псевдоеліти (корупція, сімейність, ОЗУ), що відповідає багатофакторній рефлексії на різнорівневі та багатопрофільні сигнали (стимули) в реальних природних умовах мінливих чинників і вчинків, в тому числі і неадекватних вчинків суб'єктів суспільства (професійна невідповідність, недбалість або злочинні цілі).

У вузькому сенсі, політика — програма, діяльність, мета, сукупність засобів (інструментів) і методів (технік) якої спрямована на реалізацію певних інтересів для досягнення певних (суб'єктом політичного процесу) цілей у певному соціальному ієрархічному багатопрофільному середовищі. Політикою часто невиправдано називають процес прийняття рішень, а також поведінку в суспільно-державних установах.

У самоорганізованих громадянських суспільствах політику можна спостерігати у взаємодії між певними групами людей, що розрізняються по «політичним» поглядам на основи управління і постановці завдань, цілей, як наприклад, політичні партії. Їх профілі відображаються в назвах принципів системи укладу і управління. У корпоративних, академічних, релігійних установах відмінності більше помітні по школах підготовки фахівців, світогляду, пріоритету цілей, етнокультурним, культовим, родинним, або матеріальним уподобанням.

Наукове вивчення політики ведеться в рамках політології.