Німецька мова
Німецька мова — одна з мов німецької гілки індоєвропейської родини мов, державна мова Німеччини, Австрії та Швейцарії.
Загальна інформація[ред. | ред. код]
Німецька мова належить до німецької групи індоєвропейських мов. До тієї ж групи належать такі мови як англійська, шведська, данська та інші.
Всього в світі німецькою мовою говорить близько 175 мільйонів чоловік, для 90-98 мільйонів він є рідною. Ця мова є державною в Німеччині, Австрії та Швейцарії, а також має офіційний статус в Ліхтенштейні, Люксембурзі, Бельгії, Італії (в провінції Південний Тіроль). Є однією з робочих мов Європейського Союзу. У ряді країн має регіональний офіційний статус (Словаччина, Франція, Намібія, Польща, Данія) і визнаний мовою національної меншини (Італія, Казахстан, Киргизстан, Румунія, Росія, Словаччина, Чехія, Угорщина). Крім того, є командною мовою швейцарської гвардії держави Ватикан.
Граматика німецької мови дещо складніша, ніж граматика англійської, оскільки збереглася відмінкова система і відмінювання дієслів. У той же час вона простіша, ніж в слов'янських мовах (менше синтетичних форм).
Фонетика типова для індоєвропейських мов, з протиставленням довгих і коротких голосних.
Німецький алфавіт заснований на латинській і містить 26 букв. Є деяка кількість модифікованих букв, які не містяться у вихідному латинському алфавіті (наприклад, букви з умляутом), але вони в алфавіт не входять. При алфавітному сортуванні ä, ö, ü не розрізняються з a, o, u, якщо ж слова відрізняються тільки умляутом, то умляут йде пізніше. Є готичний шрифт (латиниця, стилізована під середньовічний почерк), який в даний час не вживається.
Німецька мова має величезне культурне значення, на ньому написано велику кількість світової літературної, філософської та наукової класики. Німецькомовні країни тривалий час були передовими в науковому і культурному плані, що породило розвинену культурну традицію німецькою мовою.
Літературна німецька мова та діалекти[ред. | ред. код]
Стандарт німецької мови (нім. Hochdeutsch — дослівно високонімецький) формувався досить штучно, після чого різноманітні німецькі мови, наявні на території Німеччини та Австрії, намагалися оголосити діалектами німецької мови. Оскільки вони розвивалися півтори тисячі років як самостійні мови, а походять не від Hochdeutsch, а від давньогерманських мов типу готського, відмінності їх від «літературної німецької мови» і між собою настільки істотні, що носії практично не розуміють один одного (приблизно відповідають відмінностям між німецькою та іншими німецькими мовами типу шведського або голландського). Голландська мова з цієї точки зору відноситься до німецьких діалектів. Незважаючи на це, в Німеччині ведеться велика робота по збереженню «діалектів», на них виходять пісні, вірші, на багатьох є Вікіпедія.
У так званий нідерландсько-німецький діалектний континуум (Niederländisch-deutsch Dialektkontinuum) входять:
- 1. Нижньонімецькі діалекти (включаючи голландську мову). У фонетиці найбільш архаїчні, і більше схожі на старогерманську мову і на англійську. Наприклад dag замість Tag, maken замість machen, sitten замість sitzen. Граматика, проте, набагато простіша ніж в офіційній німецькій, спростилися відмінки, в таких крайніх випадках як африкаанс взагалі немає відмінювання дієслів, мова по аналітичності не відрізняється від англійської.
- 2. Середньонімецькі діалекти (найбільш відома — ріпуарська мова), на яких заснований, зокрема, їдиш. Найближче до стандартної німецької. У ріпуарській мові (вона ж і кельнська мова), тим не менш, фоновий наголос і багато голосних перетворилися в дифтонги, так що на слух це малозрозуміло навіть тим, хто знає звичайну німецьку. Порівняно мало відрізняються від німецької пфальцська мова та їдиш, які в цілому зрозумілі на слух знаючим німецьку без перекладу. Приклад фрази на пфальцському в порівнянні з літературним німецьким:
Пфальц — Ich Häbb's'm schunn verzehlt, awwer er hat mer's net geglaabt.
Стандартний Deutsch — Ich hab's ihm schon erzählt, aber er hat's mir nicht geglaubt.
- 3. Верхньонімецькі діалекти (включаючи баварську мову).
Баварська мова випробувала вплив італійської, в результаті нею говорять в італійській, а не в берлінській різкій манері, багато латинських запозичень. Відсутнє відмінювання іменників, проте відмінювання дієслів багатше, ніж в стандартній німецькій і зберегло багато древньогерманських форм. З невеликими варіаціями баварською мовою говорять також і в Австрії.
| Німецька мова частина серії статей Мова та Комунікації | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
| ||||||||||