Англійська мова
Англійська мова (англ. English language) – офіційна мова світу, мова Великобританії і США; одна з двох офіційних мов Ірландії, Канади та Мальти, офіційна мова Австралії, Нової Зеландії; одна з шести офіційних і робочих мов ООН, офіційна міжнародна мова на Землі.
Англійською користується населення деяких держав Азії (Індія, Пакистан та ін.) і Африки (ПАР та ін.), в тому числі і в якості офіційних мов. Належить до германських мов індоєвропейської родини мов. Число мовців близько 510 млн осіб (2000).
У мові переважають аналітичні форми вираження граматичного значення. Порядок слів – в основному строгий. У лексиці близько 70% слів – запозичені (основна маса запозичень походить з французької мови і пов'язана із завоюванням Англії нормандцями, які склали там панівний клас). Писемність на основі базового латинського алфавіту існує з VII століття[1]. В орфографії значне місце займають традиційні написання.
Так само англійська мова характерна стислістю більшості слів і тим, що на одне слово припадає більше 9000 різноманітних значень, які підбираються компілятором людиною на лету за загальним контекстом. У зв'язку з цим перекладати англійський текст засобами сьогоднішніх алгоритмів, які використовуються в електронно обчислювальних машинах досить важко бо значення кожного слова в реченні доводиться вибирати по ситуації. Так само людям дуже далеким від латиниці, наприклад китайцям корейцям і японцям, здогадуватися про значення теж важко бо уклад розуму зовсім інший.
Плюс[ред. | ред. код]
- Стислість слів, краса, лаконічність. Максимальна швидкість передачі інформації в порівнянні з усіма іншими мовами світу!
- Немає синтаксичної статі. "Він, вона" це зрозуміло, адже треба якось розрізняти самок і самців, але на цьому, власне, весь поділ за гендерами і закінчується. Немає такого як в української мови, коли кожен іменник має свою стать під яку треба підганяти прикметники і дієслова.
- Немає відмінків, властивих для багатьох слов'янських мов.
- Неймовірна краса. Не можна не відзначити зовнішню красу англійської латиниці, коли друковані малі і великі (верхній і нижній регістр) букви виглядають по-різному і піддаються будь-якому стилю зовнішнього накреслення (шрифту).
Мінус[ред. | ред. код]
- Строгий порядок слів. Наприклад, творці кирилиці, для обходу цього мінуса, придумали відмінки і відмінювання, проте така вільність спричинила безліч інших проблем. Зокрема через закінчення збільшилася довжина слів, а складність мови збільшилася. Але при цьому залишилася зворотна сумісність. В українській початкові форми слів не складні і можна будувати пропозиції не вдаючись до розширеного функціоналу.
+/-[ред. | ред. код]
- Більше 64 тимчасових форм. Начебто так краще бо підвищується точність опису часових відрізків, при цьому повсякденно можна використовувати не більше 6-12 тимчасових форм не вдаючись до підвищеної точності. Але практика показує, що навіть в науковій літературі самим англійцям не знадобляться всі ці розширені тимчасові форми. Одним словом, ця зайва точність абсолютно не обгрунтована. Начебто добре, тільки нахуй не треба нікому.
- Безліч значень на одне часто вживане слово. З одного боку начебто людям так легше бо можна разом закешувати весь свій повсякденний лексикон в ОЗУ і не звертатися до пам'яті на жорсткому диску, таким чином є можливість набагато швидше вибудовувати думки минаючи тимчасові штрафи за рахунок звернень до постійної пам'яті, а людині-приймачу значення кожного слова легко підібрати на лету за рахунок контексту. Зате такий стан справ важко перекладається на машинну та інші мови, доводиться робити безліч перевірок сусідніх слів, підбирати можливі комбінації прийнятних значень які сполучаються і придумувати море правил обробки.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ в англо-саксонський період існувала рунічна писемність
| Англійська мова частина серії статей Мова та Комунікації | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
| ||||||||||