Доброта
Доброта (добро) — моральна якість людини, що виявляється в любові, милосерді, альтруїзмі, терпимості і прагненні робити добро іншим людям.
Поняття добра[ред. | ред. код]
Добро це етичне поняття, що об'єднує все, що протистоїть злу, відповідає вимогам моральності і служить обмеженню аморального. У психологічному аспекті добро — це все цінне і корисне, що робиться заради іншого в конкретних умовах життя і діяльності, це нормальне ставлення людини до інших людей і до навколишнього світу в цілому.
Виховання доброти — одна з істотних сторін виховання дитини.
Рівні прояви доброти у ставленні до інших людей залежать від вроджених індивідуально-психологічних особливості особистості, умов виховання і навчання в сім'ї, школі.
- низький рівень доброти — людина байдужа, відрізняється зайвою строгістю в оцінці інших людей, нетерпимий до недоліків інших, не має бажання приносити користь іншій людині.
- середній рівень доброти — людина проявляє доброту до інших людей вибірково, в залежності від ситуації, і приносить користь іншій людині заради безпосередньої вигоди для себе.
- високий рівень доброти — людина щиро бажає принести користь іншій людині, готова поділитися з ближнім теплотою, милосердям, бажає і готова зробити для кожного щось «приємне і корисне», сприяти щастю і благополуччю іншого, не чекаючи винагороди.
В умовах «моральної деградації» сучасного суспільства доброта дає людині достатньо сил і волі виконувати соціальні обов’язки з найменшими втратами свого психічного здоров’я, зберігаючи психічне здоров’я оточуючих.
В релігії[ред. | ред. код]
У християнстві прояв добрих вчинків — це виконання людиною Божественної волі, що веде його до духовної досконалості, акт вільної людської волі, наступної за всесвятою волею Бога. Мета християнського життя — придбання чеснот — звичок до роблення добра.